Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка належить до вищого духівництва в християнській церкві (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх); архієрей.
2. *перен.* Той, хто посідає вище місце в системі службового підпорядкування, в якійсь організації, структурі; високопоставлена особа.
Приклад 1:
Це також син блудного цигана і 215 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ капуанської пралі П’єтро Моґільяні, що перейшовши у грецьку віру, вибився в митрополити, а потім заснував у Києві акаде мію, де навчали, за італійським зразком, семи вільних наук; до решти своїх днів цей поважний ієрарх не міг позбутися м’якого романського акценту у вимові, через що так і кликано його «волохом» або «молдаванином». Це, нарешті, Джованні Мазеппа, уламок вигаслого льомбардійського роду, який зробив карколомну політичну кар’єру спершу за царювання Петра Першого, а згодом і при дворі короля Швеції Карла Дванадцятого.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”