Значення
- (Зоологія) –
(розм.) Видавати короткі, різкі звуки, схожі на ка́нькання (про ворону, гавку, сороку та інших птахів).
- (Лінгвістика) –
(перен., розм., зневажл.) Говорити багато, швидко та голосно, часто про щось несуттєве; базікати, теревенити.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. канькати, р. канькатів, д. канькатам, з. канькатів, о. канькатами, м. канькатах, к. канькати