Значення
- (Ботаніка) –
В’язка, густа, прозора або напівпрозора речовина рослинного походження, що виділяється у вигляді застиглого соку з тріщин або пошкоджень на корі деяких дерев (наприклад, вишні, сливи, акації) і розчиняється у воді, утворюючи клейкі розчини; застосовується в промисловості, медицині та побуті.
- (Хімія) –
У харчовій промисловості — природні або модифіковані полісахариди (наприклад, гуміарабік, ксантанова камедь), що використовуються як стабілізатори, емульгатори та загусники.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. камедь, р. камеді, д. камеді, з. камедь, о. камеддю, м. камеді, к. камеде
Походження слова (Етимологія)
Слово «камедь» походить із середньогрецької мови, де воно означало «гума» або «загуслий сік». У давньогрецькій мові існувало слово «хіл» (або «хюл»), що означало «гума». Це запозичення поширилося в багатьох слов’янських мовах, зокрема в російській, білоруській, болгарській та українській. В українській мові «камедь» позначає в’язкий сік, який виділяється на стовбурах фруктових дерев і твердне на повітрі, утворюючи клейку масу.