клей

1. В’язка, липка речовина природного або штучного походження, що використовується для з’єднання (склеювання) різних матеріалів шляхом прилипання до їхніх поверхонь та утворення міцного шва після застигання, висихання або іншого фізико-хімічного процесу.

2. Рідкий або пастоподібний клей, призначений для конкретного використання (наприклад, канцелярський клей, столярний клей).

3. Перен. Те, що об’єднує, пов’язує між собою людей, явища, ідеї.

Приклади вживання

Приклад 1:
За­раз ок­ри­ли Шра­ма шап­ка­ми, військо­ви­ми ко­рог­ва­ми, да­ли йо­му до рук пол­ков­ницькі клей­но­ди, вда­ри­ли з гар­мат, да й став па­но­тець Шрам пол­ков­ни­ком. Те­те­ря аж здриг­нув­ся, як по­чув про та­ке ди­во.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |