калічений
[kɑlit͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Медицина) –
Який має каліцтво, фізичний вад, пошкодження тіла, що призвело до втрати або обмеження функцій будь-якої його частини; покалічений.
- (Техніка) –
Який зазнав серйозних пошкоджень, деформації, став непрацездатним (про механізм, пристрій тощо).
- (Лінгвістика) –
Перен. Недоліки, вади, спотворення (в організації, структурі, тексті тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. калічений, р. каліченого, д. каліченому, з. каліченого, о. каліченим, м. каліченім