калічення

1. Дія за значенням дієслова «калічити» — заподіяння каліцтва, пошкодження тіла або органу, що призводить до стійкого розладу здоров’я, втрати функції або зовнішнього викривлення.

2. Переносно: шкідливе спотворення, псування чого-небудь (наприклад, мови, тексту, мистецького твору, ідеї).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ви свідомо, ради чорт зна чого, ради якоїсь абстрактної порядності, академічної моральності пускаєтесь на калічення дитини. Я вмиваю руки в цій поважній справі.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |