Значення
- (Лінгвістика) –
Людина, яка має хист до дотепів, здатність до кмітливих, жартівливих висловлювань або дій; жартівник, кмітливець.
- (Історія) –
(заст.) Винахідливий, кмітливий майстер, ремісник; теж про того, хто вправно, майстерно щось робить.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дотепник, р. дотепника, д. дотепникові, з. дотепника, о. дотепником, м. дотепникові, к. дотепнику