Словник Української Мови
Буква
1. Старовинний довгий верхній одяг з довгими рукавами, зазвичай з сукна, який носили чоловіки в Україні та інших слов’янських країнах, часто як частина національного костюма або уніформи.
2. Традиційна верхня довга чоловіча сорочка, вільна та розшита, що була поширена серед українського козацтва та селян.
3. У ширшому значенні — довгий, просторі́ний верхній чоловічий одяг різних народів, особливо східних (наприклад, турецький, татарський).
Приклад 1:
Водворись в вер-тепѣ Вифлеемском, или при Силоамѣ, или над Іорданом, вселися здѣсь в пророческія келій, питайся с ними бобами, не пій вина и сікеры, яждь хлѣб и воду в мѣру, надѣнь Іліину мантію и сандаліа, опояшись Іереміиным чресленником, раз-мѣрь Іерусалимскій храм со Іезекіилем, разочти с Даніилом крючки седмин его, стань казначеем при Христѣ, одѣнься в кафтан его и спи в нем, и обѣдай, и вечеряй вмѣстѣ, наложи на себе Петровы и Павловы узы, раздѣли море, возврати рѣки, воскреси мертвых. Каждую неделю дѣйствуй над собою седмину церковных церемоній.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”