Значення
- (Історія) –
(історичне) Письмовий борговий документ у Русі та Великому князівстві Литовському, що зобов’язував боржника відпрацювати борг або виконувати певні повинності на користь кредитора.
- (Література) –
(переносне) Гнітюча залежність, поневолення, рабство; важке ярмо.
- (Релігія) –
(релігійне) В юдаїзмі — містично-філософське вчення, що пояснює таємний зміст Тори та інших священних текстів, а також сукупність езотеричних практик на основі цього вчення (Кабала).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кабала, р. кабали, д. кабалі, з. кабалу, о. кабалою, м. кабалі, к. кабало
Походження слова (Етимологія)
Слово «кабала» в українській мові має два основних значення, які походять з різних джерел. Перше значення — «боргова неволя, залежність» — походить з тюркських мов, зокрема від турецького «kabal» (певна кількість роботи, завдання), яке своєю чергою походить від арабського «kabala» (угода, зобов’язання). Це значення поширилося через російську, білоруську та польську мови. Друге значення — «таємне містичне вчення, чорнокнижжя» — походить від гебрайського (івритського) слова «kabbālāh» (традиційне вчення, передане від предків), яке прийшло в українську через західноєвропейські мови, такі як німецька (Kabbala) та французька (cabale). Також існує третє, розмовне значення — «метушня, сум’яття», яке, ймовірно, виникло як афективне утворення, пов’язане з другим значенням.