1. Особа чоловічої статі, яка належить до основного населення Держави Ізраїль або є її громадянином.
2. У широкому значенні — представник семітського народу, що в давнину населяв Ізраїльське царство; давній єврей.
ізраїльтянин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нині, коли жебрак, тоді й бідняк і дурень, хоч би то був воістину ізраїльтянин, у котрому немає лестощів. А втратити у світі добру про себе думку погано.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |