ІЗОСИ́НТИП, -а, чол., біол. Один із кількох зразків (синтипів), які автор таксону (виду, підвиду тощо) обрав як типові матеріали для первинного опису, але які не були позначені як голотип або лектотип; дублікат синтипа, що зберігається в іншій колекції чи гербарії, відмінній від основної.
ізосинтип
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |