1. Філософська та культурологічна концепція, що розглядає мову як центральну, визначальну основу людського мислення, пізнання та соціальної організації, вважаючи, що світ сприймається та структурується через призму мовної системи.
2. У лінгвістиці — підхід або напрям дослідження, що акцентує увагу на внутрішній структурі, системності та самодостатності мови як знакової системи, часто з відокремленням від зовнішніх соціальних, історичних чи психологічних факторів.
3. У політиці та суспільному житті — принцип або практика, за якої питання мови, її статусу, розвитку та захисту виступають центральним, пріоритетним елементом національної, культурної чи громадської політики.