ІЗОПЛАНАТИ́ЗМ, у, чол., спец. Властивість оптичної системи (лінзи, об’єктива тощо) передавати зображення точкового джерела світла однаковим чином у межах усього поля зору, за якої спотворення (аберрації) для різних точок зберігають подібну структуру; умова, за якої якість зображення не залежить від положення точки в площині предмета.
ізопланатизм
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |