Значення
-
(у математиці, зокрема теорії множин) Показник або характеристика, що дозволяє відрізнити порожню множину (нуль) від непорожньої, часто у вигляді функції, значення якої дорівнює нулю для порожньої множини та одиниці для непорожньої.
-
(у програмуванні та комп’ютерних науках) Індикатор, прапорець або змінна, що приймає значення “істина” або “хиба” (0 або 1) для позначення наявності чи відсутності певного стану, об’єкта або умови.
-
(у техніці, метрології) Пристрій або сигнал, що фіксує або відображає досягнення нульового (початкового, базового) значення вимірюваної величини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нуль-індикатор, р. нуль-індикатора, д. нуль-індикаторові, з. нуль-індикатор, о. нуль-індикатором, м. нуль-індикаторі, к. нуль-індикаторе