1. (у математиці, зокрема теорії множин) Показник або характеристика, що дозволяє відрізнити порожню множину (нуль) від непорожньої, часто у вигляді функції, значення якої дорівнює нулю для порожньої множини та одиниці для непорожньої.
2. (у програмуванні та комп’ютерних науках) Індикатор, прапорець або змінна, що приймає значення “істина” або “хиба” (0 або 1) для позначення наявності чи відсутності певного стану, об’єкта або умови.
3. (у техніці, метрології) Пристрій або сигнал, що фіксує або відображає досягнення нульового (початкового, базового) значення вимірюваної величини.