ІЗОМОРФ, -а, чол.
1. у мінералогії. Речовина, кристалічна структура якої подібна до структури іншої речовини, що дає змогу утворювати змішані кристали (тверді розчини) шляхом заміщення атомів, іонів або молекул в кристалічній ґратці.
2. у математиці. Об’єкт, який перебуває у взаємно однозначній відповідності (ізоморфізмі) з іншим об’єктом, зберігаючи їхні структурні властивості та операції.