ІЗОЛЯЦІОНІ́ЗМ, -у, чол. Політика державної, економічної та культурної самоізоляції країни, спрямована на обмеження або розрив зовнішніх зв’язків із іншими державами з метою збереження внутрішньої стабільності, уникнення міжнародних конфліктів або захисту національних інтересів.
ізоляціонізм
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Критик захищав внутрішню самозамкненість покликання, автаркію письменства, хуторянський ізоляціонізм, село в його відрубній самодостатності. Бачив призначення інтеліґенції в освітній діяльності на користь народу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: іменник (однина) |