ізогональний
[izoɦonɑlʲnɪj] Прикметник
Буква:І
Значення
-
Який має однакові кути; рівнокутний. Уживається переважно в математиці та фізиці для позначення ліній, фігур або перетворень, що зберігають величину кутів.
-
Стосунковий до ізогональних ліній (на картах, діаграмах тощо), які з’єднують точки з однаковим значенням певної кутової величини (наприклад, магнітного схилення).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізогональний, р. ізогонального, д. ізогональному, з. ізогонального, о. ізогональним, м. ізогональнім