ІЗОДІАГНОСТИКА, и, жін. Метод дослідження та визначення фізико-хімічних властивостей матеріалів, а також діагностики технічного стану об’єктів, що ґрунтується на використанні іонізувального випромінювання (наприклад, рентгенівського, гамма-випромінювання) або радіоактивних ізотопів. Застосовується в промисловості, медицині, наукових дослідженнях для неруйнівного контролю якості виробів, виявлення прихованих дефектів, вивчення структури речовини.
ізодіагностика
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |