Словник Української Мови
Буква
1. (історичне) Військові слуги, особиста охорона або прибічники феодала, правителя, ватажка в деяких східних країнах (наприклад, у Середній Азії, на Кавказі).
2. (переносне, зневажливе) Сліпі виконавці чиєїсь волі, озброєні прибічники, які готові на будь-які дії для захисту інтересів свого покровителя або для здійснення насильства.
Приклад 1:
— Та то я сказав від себе… Воно, пане гетьмане, з мене вискочило само… А сказав я, що як татари будуть такі розумні, то ми їм повідриваємо голови й викинемо к собачій матері у Дністер… Вони, бачиш, хочуть, щоб ми повернули назад їм хоч би по конику і відпустили додому, бо ніякі вони не нукери, а пастухи! — Так він і сказав?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”