Словник Української Мови
Буква
Ізмаїл — власна назва. 1. Місто на півдні Одеської області України, розташоване на лівому березі Кілійського гирла Дунаю, важливий річковий порт і промисловий центр.
2. Історична фортеця, яка існувала на місці сучасного міста; відома штурмом 1790 року під час російсько-турецької війни.
Приклад 1:
на ґрунті словацької (Вацлав Ганка), чеської (Ян Коллар, Павел Йозеф Шафарик), української (Григорій Квітка-Основ’яненко, Петро Гулак-Артемовський, Ізмаїл Срезневський, Яків Головацький, Іван Вагилевич, Михайло Максимович, Осип Бодянський, Микола Костомаров) культури, але найбільшого розмаху набуло в російській соціально-філософській думці, зокрема, у творчості Олексія Хом’якова, Івана Киреєвського, Івана Аксакова та інших. [349] Поет має на думці Луція Юнія Брута, який очолив повстання проти останнього римського царя Тарквінія Гордого в 509 р. до н. е., та Марка Юнія Брута Цепіона (85—42 до н.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Українська ділянка маршруту коридору проходить через Маріуполь -Одесу- Ізмаїл. Під патронатом Європейської комісії в басейні Чорного моря здійснюються проекти TRACECA (Transport Corridor Europe – Caucasus – Asia – Транспортний коридор Європа – Кавказ – Азія) та Black Sea PETrA Чорноморська Пан європейська транспортна зона).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”