1. Який випромінює, розкидає іскри; іскристий.
2. спец. Який стосується іскри (у 1, 2 знач.), пов’язаний з утворенням, використанням іскор; іскровий (напр., іскряний розряд, іскряний проміжок).
іскряний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вигляд в залі був чудернацький і загалом мальовничий, пістрявий й іскряний. Між чорними сіртуками сіріли драпові тонкі свитки, червоніли мережки вишиваних сорочок, червоніли одеські червоногарячі та жовтогарячі пояси, манячили червоні стьожки застіжок.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикметник () |