Значення
-
Філософський світоглядний напрям, який заперечує або обмежує роль розуму в процесі пізнання, визнаючи основою світорозуміння та джерелом істини інтуїцію, почуття, волю, інстинкт, містичне осяяння чи інші позараціональні форми осягнення дійсності.
-
Спосіб мислення або діяльності, що характеризується нехтуванням логікою, фактами та об’єктивними законами, схильністю до суб’єктивних, емоційних або алогічних рішень та вчинків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ірраціоналізм, р. ірраціоналізму, д. ірраціоналізмові, з. ірраціоналізм, о. ірраціоналізмом, м. ірраціоналізмі, к. ірраціоналізме