1. Філософський світоглядний напрям, який заперечує або обмежує роль розуму в процесі пізнання, визнаючи основою світорозуміння та джерелом істини інтуїцію, почуття, волю, інстинкт, містичне осяяння чи інші позараціональні форми осягнення дійсності.
2. Спосіб мислення або діяльності, що характеризується нехтуванням логікою, фактами та об’єктивними законами, схильністю до суб’єктивних, емоційних або алогічних рішень та вчинків.