іронічно

Приклад 1:
Ерудиція — не холодна й гнітюча, як кам’яна брила, а мобільна, тепла, з безліччю людських деталей і паралелей-перегуків, з належним поцінуванням цінностей, але без апологетики — з критично-іронічно примруженим оком… Щодо справи його життя — перекладацтва — він, здається, знав усе. Не відділяв перекладу від особи автора, відроджував забуті імена і був нещадний до ремісницьких підробок на ниві перекладу — до заробітчанства без знання мови, без стилістичного чуття.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Ні, не так: mecum lokutus sum et animam levavi[7] — іронічно сказав Андрій та й тихенько зареготався з себе, без усякої злості. — Плюнути справді на все діло і не ходити взавтра лаятися?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
— ніби іронічно, ніби щиро подякував Шмідт. — Так бачите, Андрію Йвановичу, — шуткома вдався він до професора, вже як вони виходили з кофейні, — не пропадемо з голоду: оцей graeculus погодує.
— Тютюнник Григорій, “Вир”