Значення
-
ІН’ЮНКТИВ, а, чол., спец. 1. У мовознавстві — наказовий спосіб дієслова, що виражає наказ, прохання, заклик або заборону; імператив.
-
У праві — судова заборона або припис, що зобов’язує особу утриматися від певних дій чи виконати їх; судовий наказ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ін'юнктив, р. ін'юнктива, д. ін'юнктивові, з. ін'юнктив, о. ін'юнктивом, м. ін'юнктиві, к. ін'юнктиве