Значення
-
ІМПЕРАТИ́В, -у, чол.
-
1.філос. Загальне моральне правило, безумовне веління, яке не залежить від обставин і є обов’язковим для всіх людей; категоричний наказ розуму, що визначає волю та поведінку людини.
-
2.книжн. Настійлива вимога, безумовний припис, наказ, якого необхідно дотримуватися в певній сфері діяльності чи за певних обставин.
-
3.лінгв. Те саме, що наказовий спосіб (дієслова); форма дієслова, що виражає наказ, прохання, спонукання до дії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імператив, р. імператива, д. імперативові, з. імператив, о. імперативом, м. імперативі, к. імперативе