1. Властивість за значенням інтуїтивний; здатність осягати істину безпосередньо, без логічних обґрунтувань, на основі внутрішнього чуття.
2. Схильність діяти, приймати рішення або розуміти щось, покладаючись на інтуїцію, а не на раціональний аналіз.
інтуїтивність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Комбінаторно-прогностичний тип мислення ( варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогнозування).
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |