Словник Української Мови
Буква
1. Який ґрунтується на інтуїції, на безпосередньому чуттєвому сприйнятті, а не на логічному міркуванні чи свідомому аналізі; підсвідомий, чуттєвий.
2. Який схильний діяти, пізнавати або приймати рішення на основі інтуїції; який має розвинену інтуїцію.
Приклад 1:
Читала в основному я. Як зараз пригадую (добір мій — інтуїтивний — був непоганий): «Гаї шумлять», «Пастелі», з пізніших — «Ідемо з Великої Багачки» («В ніч таку, морозяну і строгу, В небі зорі — наче вимиті, нові… „Выхожу один, я на дорогу“, — все бринить у мене в голові»), з воєнних — «В безсонну ніч» («ніч — мов та печать»), «Голос матері», нарешті, «Я утверждаюсь», яке так відповідало тим високим патріотичним хвилям, на яких гойдалося моє наївне, напівдитяче, але абсолютно щире «я». Тоді, звичайно, я не диференціювала поезію Тичини так різко, як пізніше, як диференціюю тепер.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”