інтерполяція

1. У математиці та обчислювальній техніці — спосіб знаходження проміжних значень величини за наявним дискретним набором її відомих значень; наближене або точне відновлення функції за її значеннями в окремих точках.

2. У філології та текстології — вставка пізнішого походження в тексті, яка не належить оригіналові; фрагмент, внесений до рукопису переписувачем або редактором.

3. У статистиці — процедура оцінювання невідомих даних у межах діапазону наявних спостережень.

Приклади вживання

Приклад 1:
Інтерполяція – заміна однієї з частин приладу новою з потрібними функціями. Екстраполяція – додавання нового елементу до механізму, зовнішня добудова.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”

Частина мови: іменник (однина) |