Словник Української Мови
Буква
1. (в індійській міфології) чаклун, чарівник, волхв; персонаж, наділений надприродними силами.
2. (в індійській культурі) титул або позначення представника певної касти або соціальної групи, часто пов’язаної з релігійними функціями.
3. (рідко) у переносному значенні — людина, здатна справляти сильне враження, захоплювати своїм мистецтвом або особистістю; чарівник (наприклад, “маго сцени”).
Приклад 1:
А Моисей, с невиди-маго сего образа божі я будто план сняв, начертил его просто и грубо самонужнѣйшими линіами и, по нему основывав жидовское общество, здѣлал оное благополучным же и побѣ-дительным. Он по-тогдашнему написал было его на каменных досках10 и так здѣлал, что невидимая премудрость божія, будто видимый и тлѣнный человѣк, чувственным голосом ко всѣм нам рѣчь свою имѣет.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Почавшы отъ са- маго рожества Христова, презъ всѣ свята сходя- чися, пѣсни спѣваютъ, въ ко- торыхъ и о рожествѣ Хрис- товомъ споми- наютъ, але бол- шей Коляду бѣса выхваляютъ. почавши от са- мого рожества Христова, през всѣ свята сходя- чіся и пѣсны, в которых и о рожествѣ Хрис- товом спомина – ют, еднак же болше Коляду бѣса выхваляют; начелше от самаго рж©тва х©ва по с™ыя дни собирающеся на бGомерзския игра- лища, пэсни поют, і в них аще і о р9ствэ хр©вэ вотпо- минаю, но здэ же беззакоино и коляду ветхую прелесть диа- волскую много потво- рягоще присовокуп- ляют 34. к3 семY, на тhхже свои1хъ законо прот и1вны< собHри- щах8 и3 нёкоегw Тyра са- танY и3 пр0чіz богомeрз - кіz скарeды и3змыш- лsюще, воспоминaют8.
--- Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки"