інтелектуал

[intɛlɛktuɑl] Іменник

Буква:І

Значення

  1. Особа, яка професійно займається розумовою (переважно творчою) працею, має глибокі знання в певній галузі науки, техніки, культури чи мистецтва.

  2. Людина з високо розвиненим інтелектом, широким світоглядом і здатністю до самостійного, критичного мислення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. інтелектуал, р. інтелектуала, д. інтелектуалові, з. інтелектуала, о. інтелектуалом, м. інтелектуалі, к. інтелектуале

Приклади з художньої літератури

  • Першу свою подорож Карл Йозеф здійснив на самому початку дев’яностих. Цілком нове державне утворення у той час приваблювало багатьох мандрівників на Схід. “Якщо вони витримають цю зиму, — писав у листах Цумбруннен, — то їм судилося добре майбутнє. Зараз їм в усьому страшенно важко, в усьому брак найпідставовіших речей включно з горілкою й сірниками, тимчасова квазівалюта щохвилини знецінюється, але не варто забувати, що це Схід, а отже, матеріальне тут ніколи не набуде вирішального значення. Я мав розмови з молодими інтелектуалами та деякими студентами — це надзвичайно цікаві люди і вони готові радикально змінювати свою країну”. Адресати його листів тільки знизували плечима: всі ці екстатичні нотатки подорожнього видавалися їм щонайменше банальними і наївними, коли не переписаними з повного зібрання творів якого небудь Ролана чи Рільке. Повернувшись до Відня на початку літа, Карл Йозеф Цумбруннен привіз дерев’яного лакованого орла, пару косівських ліжників (один для своєї дівчини) і пачку сигарет “Ватра”. Карл Йозеф не курив, але вряди годи частував “Ватрою” когось із екстремально налаштованих гостей — таким чином, за декілька років після того першого повернення пачка спорожніла заледве наполовину.
    — Юрій Андрухович

Більше записів