імперативний

1. Який має силу наказу, вимоги; владний, категоричний, безапеляційний.

2. Який є обов’язковим до виконання; наказовий, примусовий (про норми, правила, закони).

Приклади вживання слова

імперативний

Приклад 1:
Щоб бути інструментом аналізу й інструментом дії соціального працівника, соціально-психологічна робота повинна включати в себе: – пояснення; – розуміння; – інструментальний аспект; – імперативний аспект. Пояснення передбачає, по-перше, можливість пояснення проблем конкретного підлеглого в чітких причинних термінах за допомогою теорії.
— Котляревський Іван, “Енеїда”