ІММОБІЛІЗА́ТОР, а, чол.
1. Електронний пристрій, призначений для блокування роботи двигуна автомобіля або іншого транспортного засобу з метою запобігання його несанкціонованому запуску та викраденню.
2. Медичний пристрій або засіб, що забезпечує нерухомість (іммобілізацію) певної частини тіла, кінцівки або хребта при переломах, травмах чи після операцій (наприклад, гіпсова пов’язка, шина, ортез).