ІММОБІЛІЗА́ЦІЯ, ї, жін.
1. Мед. Створення нерухомості (спокою) ушкодженої або хворої частини тіла (кінцівки, хребта тощо) за допомогою спеціальних засобів (гіпсової пов’язки, шини, бандажа тощо) для забезпечення правильного зрощення кісток, загоєння ран, зменшення болю та запобігання ускладненням.
2. Біохім. Знерухомлення ферментів, клітин або інших біологічно активних речовин шляхом їхнього прикріплення до нерозчинного носія, що дає змогу використовувати їх багаторазово в промислових, аналітичних або медичних процесах.
3. Екон., юр. Позбавлення особи або суб’єкта господарювання права вільно розпоряджатися своїм майном, коштами чи цінними паперами, що накладається державними органами (наприклад, судом або податковою службою) для забезпечення виконання зобов’язань або запобігання незаконним діям.