Ілеїзм, -у, чол. Філософська концепція, що заперечує існування матеріального світу поза свідомістю суб’єкта, зводячи все суще до ідей або відчуттів; крайня форма ідеалізму, яка стверджує, що реальність є виключно продуктом розуму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ілеїзм, р. ілеїзму, д. ілеїзмові, з. ілеїзм, о. ілеїзмом, м. ілеїзмі, к. ілеїзме