ІДЕАЛІ́ЗМ, -у, чол.
1. Філософський напрям, який, на противагу матеріалізму, вважає первинним дух, свідомість, ідею, а матерію — вторинною, похідною. Об’єктивний ідеалізм (визнає первинність надособистісної свідомості, світового духу). Суб’єктивний ідеалізм (зводить усе суще до відчуттів і сприймань суб’єкта).
2. Схильність до ідеалізації дійсності, здатність бачити світ крізь призму високих, часто нездійсненних ідеалів; піднесене, безкорисливе ставлення до чого-небудь. Юнацький ідеалізм.