Значення
-
У римському праві: особа, яка навмисно затягувала судовий процес або ухилялася від виконання судового рішення, зловмисний позивач або відповідач.
-
У сучасному праві та діловодстві: той, хто навмисно затягує вирішення справи, укладення угоди, виконання роботи тощо; саботник, уповільнювач.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. маратор, р. маратора, д. мараторові, з. маратор, о. маратором, м. мараторі, к. мараторе