маратор

1. У римському праві: особа, яка навмисно затягувала судовий процес або ухилялася від виконання судового рішення, зловмисний позивач або відповідач.

2. У сучасному праві та діловодстві: той, хто навмисно затягує вирішення справи, укладення угоди, виконання роботи тощо; саботник, уповільнювач.

Приклади вживання слова

маратор

Відсутні