1. Який виявляє ознаки ідіотизму (у 1-му значенні); властивий ідіотові, недоумкуватий, слабоумний.
2. Який виявляє безглуздість, нерозумність, нелогічність; позбавлений здорового глузду, безглуздий, дурний.
ідіотичний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Правда, він уже не був певен, що його в наступному нападі не «розколять», — той ідіотичний крик, та вся похабщина забивала памороки, наповнювала серце розпачем, безнадією, апатією відчаю, огидою до всього. А головне, той крик убивав волю, заливаючи її водоспадом мерзості.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикметник () |