гуркотіти

[ɦurkotitɪ] Дієслово

Буква:Г

Значення

  1. Видобувати низькі, гучні, переривчасті звуки, схожі на грім або постріли гармати.

  2. Про гучний, різкий звук, що виникає від падіння, удару, зіткнення або роботи механізмів (двигуна, мотора тощо).

  3. Перенісне значення: голосно, нестримно сміятися або говорити.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я гуркочу, ти гуркотиш, він гуркотить, ми гуркотимо, ви гуркотите, вони гуркотять

Приклади з художньої літератури

Більше записів