Словник Української Мови
Буква
1. Гучний звук, що супроводжує блискавку під час грозових явищ, викликаний різким розширенням повітря навколо каналу розряду.
2. Переносно: дуже гучний, оглушливий звук, схожий на громовий удар (наприклад, грім гармат, грім оплесків).
3. У міфології та поетичній мові — персоніфікація грозової стихії, часто вживається з великої літери (Грім) як символ могутньої, гучної сили.
Приклад 1:
Гей, відходить буря, проспівавши лунко, лиш грім із громом, мов змія з змією, ще раз сплелись в останнім поцілунку. Не знаючи, віддаш себе всією.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
XIX Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи; І один за одним понеслись Передтечі Єгови.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 3:
Чути гук січі, постріли, грім. Вихід X Ганна і циганка.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”