гуркотіння

[ɦurkotinnjɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Дію за значенням дієслова “гуркотіти“; сильний, гучний, гулкий звук, схожий на гуркіт, гром, гурчання або на безперервний гуркіт від падіння, кочення, удару чогось важкого.

  2. Переносно: шумний, гучний і тривалий вияв якогось почуття, процесу, явища (наприклад, гуркотіння оплесків, гуркотіння бою).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гуркотіння, р. гуркотіння, д. гуркотінню, з. гуркотіння, о. гуркотінням, м. гуркотінні, к. гуркотіння

Більше записів