гурчання

1. Дію за значенням дієслова “гурчати“; характерний низький, рокочучий звук, що виникає від роботи механізмів, природних явищ або в тілі людини (наприклад, у шлунку).

2. Розм. Нерозбірливе, невиразне бурмотіння, воркотіння, часто виражене невдоволенням.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |