Значення
-
Про тварину (переважно кішку): видавати низьке ритмічне звучання горлом від задоволення, приємних відчуттів.
-
Про людину: говорити тихо, невиразно, недоброзичливо або вороже, бурчати, воркотіти.
-
Перен., розм. Про органи травлення: видавати характерні звуки внаслідок роботи, переробки їжі.
-
Розм. Про низьке, глухе дзюрчання, журчання води, рідини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я гурчу, ти гурчиш, він гурчить, ми гурчимо, ви гурчите, вони гурчать