гуркотання

[ɦurkotɑnnjɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Дію за значенням дієслова “гуркотіти“; сильний, гучний, гуркотливий звук, гуркіт, що виникає від перекочування, падіння важких предметів, роботи механізмів тощо.

  2. Переносно: швидка, енергійна, безперервна дія або мова, що сприймається як потік звуків.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гуркотання, р. гуркотання, д. гуркотанню, з. гуркотання, о. гуркотанням, м. гуркотанні, к. гуркотання

Більше записів