1. Так, що супроводжується гучним, дзвінким луном, відбиттям звуку; з гучним луном.
2. Перен. Так, що спричиняє широкий суспільний резонанс, обговорення; гучно.
гулко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не бійся.. Я тебе відпускаю.. Ні тут, ні за плакучою вербою, ні далі, за водами, ані ще далі, аж до Змієвих валів немає ні душі.. Лише недавно у рожевім тумані смілки, диких півників і ромену гулко промчав тарпан.. Але і його вже немає.. Я тебе відпускаю.. Гуляй.. За завісою юнак даленіє. Тінь піднімає руки і танцює, ви махуючи довгими рукавами.. Його гнучка тінь у капелюшку поволі піднімається над помостом.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Тiльки коли компанiя з шумом улетiла в лiс i гулко залунала луна, Сайгор сказав: — Ходiм.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Десь iзбоку Марчик зiрвав звiрину i гулко, завмираючи, помчав за нею в гущавину. II Григорiй — не встиг пiдiйти до вiлли — захвилювався й покликав свого собаку.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прислівник () |