гульк

Приклад 1:
Вiн хоч i пе­ре­ля­кавсь, та не за­був нi про ва­ре­ни­ки, нi про яєшню, нi про Пазьку; гульк до неї на ве­че­рю… та про па­на сот­ни­ка вже i не зга­ду­ва­ли. А наш пар сот­ник ле­тiв, сер­деш­ний, ле­тiв вiд са­мо­го Ко­но­то­па i не зна, де вiн опи­ниться i що з ним бу­де, аж гульк – ху­тiр, i вiн чує, що став спус­ка­тись усе ниж­че, ниж­че… Розг­ля­дає, при­див­ляється – аж се ху­тiр Без­вер­хий, що на Су­хiй Бал­цi… От ле­тить та ле­тить по­над ха­та­ми та в хо­рун­же­вий двiр, де вже вiн не раз був… От як уле­тiв у двiр та до хо­рун­жiв­ни­ної ха­ти, та у сi­ни, та пря­мi­сiнько у хат­нi две­рi, що за­чи­не­нi i iз­се­ре­ди­ни за­щеп­ну­тi бу­ли, геп!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
А наш пар сот­ник ле­тiв, сер­деш­ний, ле­тiв вiд са­мо­го Ко­но­то­па i не зна, де вiн опи­ниться i що з ним бу­де, аж гульк – ху­тiр, i вiн чує, що став спус­ка­тись усе ниж­че, ниж­че… Розг­ля­дає, при­див­ляється – аж се ху­тiр Без­вер­хий, що на Су­хiй Бал­цi… От ле­тить та ле­тить по­над ха­та­ми та в хо­рун­же­вий двiр, де вже вiн не раз був… От як уле­тiв у двiр та до хо­рун­жiв­ни­ної ха­ти, та у сi­ни, та пря­мi­сiнько у хат­нi две­рi, що за­чи­не­нi i iз­се­ре­ди­ни за­щеп­ну­тi бу­ли, геп! мов довб­нею, та тут i прос­тяг­нувсь, як ко­ло­да, i не ди­ше, i не во­ру­шиться… Отсе-то геп­ну­ло у хат­нi две­рi, де чак­лу­ва­ла над хо­рун­жiв­ною ко­но­топська вiдьма Яв­до­ха Зу­би­ха.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Еней по берегу попхався І сам не знав, куди слонявся, Аж гульк – і в город причвалав. В тім городі жила Дідона, А город звався Карфаген, Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен: Трудяща, дуже працьовита, Весела, гарна, сановита, Бідняжка – що була вдова; По городу тогді гуляла, Коли троянців повстрічала, Такі сказала їм слова: “Відкіль такі се гольтіпаки?
— Самчук Улас, “Марія”