головня

1. Грибкова хвороба рослин, що вражає злакові культури (наприклад, пшеницю, жито, овес), при якій зернівка перетворюється на чорну масу спор.

2. Чорна порошиста маса спор таких грибків, що утворюється замість зерна в колосі чи метелику.

3. (переносно) Щось шкідливе, руйнівне, що підриває основи, розкладає зсередини; зародок лиха.

Приклади вживання

Приклад 1:
Еней уздрів свою Дідону, Ошмалену, мов головня, Якраз по нашому закону Пред нею шапочку ізняв: «Здорова! Глянь… де ти взялася?
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |