1. Який видає гудіння, дзвеніння або гул; такий, що гуде.
2. (У лінгвістиці) Позначення для приголосного звука, що утворюється з участю голосу (сонорного або дзвінкого шумного), на противагу глухому.
гудучий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |