гудучий

[ɦudut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:Г

Значення

  1. Який видає гудіння, дзвеніння або гул; такий, що гуде.

  2. (У лінгвістиці) Позначення для приголосного звука, що утворюється з участю голосу (сонорного або дзвінкого шумного), на противагу глухому.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гудучий, р. гудучого, д. гудучому, з. гудучого, о. гудучим, м. гудучім

Більше записів