Словник Української Мови
Буква
1. Дієприслівник від дієслова “гудіти“, що означає перебування в стані видавання низького, дзвонкого звуку, подібного до гудіння комах, техніки або вітру.
2. (У переносному значенні) Перебування в стані тривалого, одноманітного звучання або відчуття, що нагадує гудіння (наприклад, про шум у голові).
Приклад 1:
Вже травичка стирчала з земл і одтеплої; вже бджола за обн іжжю лет іла гудучи. Вилися м іж деревами як ісь с іресенькі пташечки, малесечкі, з пищанням сво їм веселим; верба у жовтім пушку димин іла, а на верб і сорока см ілива скреготала.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”