гучник

[ɦut͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Телефонний апарат з підсилювачем звуку, призначений для гучного передавання мовлення на відстані або для трансляції в приміщеннях.

  2. Розмовна назва будь-якого пристрою, що відтворює звук (динамік, репродуктор, гучномовець).

  3. Застаріла назва людини, яка професійно займається читанням газет або інших новин вголос для публіки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гучник, р. гучника, д. гучникові, з. гучник, о. гучником, м. гучникові, к. гучнику

Більше записів