гучник

1. Телефонний апарат з підсилювачем звуку, призначений для гучного передавання мовлення на відстані або для трансляції в приміщеннях.

2. Розмовна назва будь-якого пристрою, що відтворює звук (динамік, репродуктор, гучномовець).

3. Застаріла назва людини, яка професійно займається читанням газет або інших новин вголос для публіки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |