гучномовець

[ɦut͡ʃnomoʋɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Технічний пристрій для посилення звуку та його відтворення на значній відстані, що складається з електронного підсилювача та одного або кількох динаміків; звуковідтворювальний пристрій високої потужності.

  2. Розмовне позначення людини, яка говорить дуже голосно або має потужний, дзвінкий голос.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гучномовець, р. гучномовця, д. гучномовцеві, з. гучномовець, о. гучномовцем, м. гучномовцеві, к. гучномовцю

Більше записів